Проведено спільну нараду

20 липня 2020 року під час спільної наради суддів та помічників суддів Тростянецького районного суду Вінницької області розглянуто та проаналізовано окремі рішення ЄСПЛ винесені проти України, в яких констатовано порушення низки норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Зокрема, 28 травня 2020 року Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі «Романов проти України» (заява №76273/11). У цьому рішенні Європейський суд констатував порушення пунктів 1 та 3 статті 5 Конвенції у зв’язку із незаконним затриманням заявника та подальшим його триманням під вартою,  а також пункт у 5 статті 5 Конвенції у зв’язку із відсутністю забезпеченого правовою санкцією права на відшкодування за незаконне тримання його під вартою.

Також, 28 травня 2020 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «Вишневський та інші проти України» (заява №72192/12 та 2 інші). У даному рішенні Європейський суд констатував порушення пунктів 1 і 3 статті 5 Конвенції у зв’язку із свавільним триманням під вартою першого заявника з 27 січня до 09 лютого 2012 року, другого заявника з 25 травня до 10 червня 2013 року і третього заявника з 22 грудня 2015 року до 05 січня 2016 року та відсутністю відповідних і достатніх підстав для тримання кожного з них під вартою під час досудового слідства.

У справі «Новіков проти України» констатовано порушення пунктів 1, 3 ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) у зв’язку з тим, що досудове тримання заявника під вартою було незаконним та необґрунтованим.

З огляду на викладене можна зробити висновок про те, що під час обрання підозрюваному запобіжного заходу необхідно належним чином оцінювати обставини та необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглядаючи можливість застосування інших запобіжних заходів, як альтернативу триманню під вартою під час досудового розслідування.

Заслуговує на увагу також рішення ЄСПЛ у справі «Литвинюк проти України» від 01 березня 2018 року (заява №55109/08),  відповідно до обставин якої заявниця стверджувала порушення Україною Конвенції з огляду на надмірну тривалість судового провадження та відсутність  у неї ефективного засобу юридичного захисту. ЄСПЛ встановив, що тривалість провадження, розглянутого в межах компетенції суду була надмірною. Серед іншого, ЄСПЛ відзначив, що предмет спору для заявниці мав важливе значення і вимагав швидкого вирішення її справи, оскільки остання самотужки виховувала дитину, а стан її здоров’я погіршувався.  З огляду на викладене, ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

Вищезазначена інформація, з урахуванням рішень ЄСПЛ, буде врахована в подальшій роботі суддів.