Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я особи у 2017 році

Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я особи у 2017 році

Мною, помічником судді  Тростянецького районного суду Вінницької області, у відповідності з планом роботи суду на  перше півріччя 2018 року було проведено узагальнення судової практики  розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я особи у 2017 році.

Метою даного узагальнення є вивчення та аналіз судової практики по кримінальних справах даної категорії, виявлення випадків порушення норм права та встановлення їх причин, визначення кола проблем, які виникають при розгляді справ.

            Стаття 3 Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Злочини, які посягають на життя і здоров'я особи, визнаються одними з найнебезпечніших. Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи».

Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

Кожен вид зазначених злочинів може бути відповідним чином класифікований.

Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат­ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбив­ство (ч. 1 ст. 115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч. 2 ст. 115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), при перевищенні меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118), г) вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;

2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці­альними хворобами.

Тілесні ушкодження поділяються на: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необ­хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

Зараження соціальними хворобами охоплює: зараження віру­сом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хво­роби (ст. 130), зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи, поділяються на: такі злочини в медичній сфері діяльності та інші злочини.

До злочинів у медичній сфері діяльності, що ставлять у небез­пеку життя та здоров'я особи належать: неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132), незаконна ліку­вальна діяльність (ст. 138), ненадання допомоги хворому медич­ним працівником (ст. 139), неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143), насильницьке донорство (ст. 144), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145).

Іншими злочинами, що ставлять у небезпеку життя та здо­ров'я особи, є: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).

Усі зазначені злочини посягають на життя чи здоров'я особи або ставлять ці найважливіші соціальні цінності в небезпеку. На­звані цінності і єродовим об'єктом цих злочинів.

Слід зазначити, що в інших розділах Особливої частини КК також є багато статей, які передбачають відповідальність за злочини, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю особи. Але у таких випадках шкода вказаним об'єктам заподіюється у зв'язку з посяганням на інші суспільні відносини, які становлять основний об'єкт посягання, а життя та здоров'я особи виступають як додат­кові об'єкти, без яких посягання на основний об'єкт неможливе.

З об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з мо­менту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст. 120) - наслідку у виді само­губства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинового зв'язку між діянням і наслідком.

Вбивство може бути вчинено як шляхом дії (що буває в пере­важній більшості випадків), так і шляхом бездіяльності, коли осо­ба повинна та може запобігти смерті, але не робить цього (лікар, маючи намір позбавити життя хворого, не лікує його; мати з цією ж метою не годує немовля тощо).

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти (статті 115-117) або 16-ти років (статті 118-120).

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери­зуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст. 119); умисною чи необережною виною (ст. 120).

В ході проведення узагальнення встановлено, що в 2017 року  в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебувало 21 кримінальна провадження щодо життя та здоров’я ооби,  з них:

На кінець звітного періоду розглянуто 16:

• 9 – з постановленням вироку;
• 6 – закрито провадження;
• 1 – затверджено угоду про примирення;
• 1 – застосовано примусові заходи виховного характеру.

В проведенні порівняльної характеристики 2016 року із 2017 роком можна зазначити наступне: у 2016 році по даній категорії справ до Тростянецького районного суду Вінницької області  надійшло 20 справ, розглянуто 13 кримінальних проваджень, з них засуджено 6 осіб.

За період, який робиться узагальнення, встановлено, що найбільше серед справ про злочини проти життя та здоров’я осіб становлять злочини, передбачені частинами 1 та 2 ст. 125 КК України. 

Так, вироком Тростянецького районного суду Вінницької області у справі № 147/298/17   ОСОБУ визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого  ч.2 ст.125 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (тисячу сімсот) грн.  На підставі п. ґ ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБУ від призначеного покарання.

У кримінальному провадженні № 147/893/17 вироком Тростянецького районного суду від 31.10.2017 року затверджено угоду від 19 травня 2017 року між потерпілим ОСОБА 1 та обвинуваченим ОСОБА 2 про примирення. ОСОБА 2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 19.05.2017 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.

Ухвалою суду від 10.04.2017 року кримінальне провадження №12017020300000054 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2017 про обвинувачення ОСОБИ за ч.1 ст. 125 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

За ст. 121 КК України в провадженні судді Волошина І.А. перебувало 3 кримінальних провадження, з них розглянуто 2 справи із постановленням вироку.

Так вироком Тростянецького районного суду від 15.08.2017 року 147/561/17 визнано ОСОБУ винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки. Згідно ст.76 КК України, покладено на ОСОБУ наступні зобовязання:

          - періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком Тростянецького районного суду від 05.12.2017 року ОСОБУ  визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України встановktyj іспитовий строк тривалістю два роки nf pгідно ст.76 КК України на обвинувачено покладено зобов’язання.

За ст. 122 КК України у провадженні судді перебувало 3 кримінальних провадження, з них розглянуто 3 справи з постановленням вироку.

17.07.2017 року ОСОБУ 1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання

-за ч.1 ст.125 КК України двісті годин громадських робіт;

-за ч.1 ст.122 КК України три роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання три роки позбавлення волі. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено  попередній - утримання під вартою.

Відповідно ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБІ в строк невідбутого покарання строк попереднього ув’язнення з 02.11.2016 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, що складає шість днів.

Цивільний позов потерпілих задоволено на загальну суму 32946,72 грн.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБИ 1, суд вважав, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковано його дії за ч.1 ст.122 КК України, оскільки своїми діями станній спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження,  яке не є небезпечним для життя і не потягло за  собою наслідків,  передбачених у статті 121 цього Кодексу,  але таке, що спричинило тривалий  розлад  здоров'я, за ч.1 ст.125 КК України, оскільки своїми діями ОСОБА 1 спричинив умисне легке тілесне ушкодження. При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходив із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст.65 КК України. Суд враховав ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного, який має не зняту і непогашену судимість, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Та виходячи з обставин та ступенів тяжкості скоєних злочинів, характеризуючих особу обвинуваченого даних, суд вирішив, що застосування такого виду покарання, як позбавлення волі, буде справедливим та достатнім для покарання ОСОБИ 1 за скоєння інкримінованих злочинів, та для попередження скоєння ним правопорушень у майбутньому.

 Окрім того, вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.11.2017 року у кримінальному провадженні № 147/755/17 ОСОБУ визнано  винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнено  від відбування покарання з випробуванням та  встановлено іспитовий строк тривалістю один рік.

            При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання.

Таким чином, при призначенні кримінального покарання суддя  Тростянецького районного суду Вінницької області Волошин І.А. у кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дотримується вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через цю норму реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У кожному конкретному випадку суддею при призначенні покарання враховувався ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

        Проведене узагальнення показало, що в цілому проблемних та спірних питань при вирішенні Тростянецьким районним судом Вінницької області зазначеної категорії справ у 2017 році загалом не виникало.

          Суддя Тростянецького

           районного суду                                                               І.А. Волошин

Вик: Цвігун А.В.,

пом. судді