Узагальнення
практики розгляду справ про злочини проти громадського порядку та моральності (хуліганство) за 1-ше півріччя 2010 року.
Хуліганство є одним із найпоширеніших правопорушень, спрямованих проти громадського порядку. Особа, яка вчинила хуліганство, посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті та побуті, часто завдає шкоди особистим інтересам людей, їхньому здоров'ю, власності, навколишньому середовищу тощо.
Чинним законодавством країни кримінальну відповідальність за хуліганство встановлено ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
При розгляді кримінальних справ про хуліганство судді Тростянецького районного суду керуються вимогами чинного законодавства, а також постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №10 "Про судову практику у справах про хуліганство."
У 1-му півріччі 2010р. в провадженні Тростянецького районного суду перебувало 5 кримінальних справ про хуліганство. Закінчено провадження у 4 кримінальних справах цієї категорії. Із постановленням вироку суди розглянули 2 справи, закрито провадження по 2 справах.
У 1-му півріччі 2010 р. за вироками, що набрали законної сили, засуджено 2 особи за хуліганство. Звільнено від відбування покарання 2 особи.
На додаткове розслідування судами було повернено 1 справа за ст. 296 КК України.
Під час аналізу й узагальнення справ виявлено випадки неправильної кваліфікації органами досудового слідства дій осіб, що обвинувачувались у вчиненні хуліганства.
Відповідно до ст.241 КПК України справа повинна бути призначена допопереднього розгляду не пізніше 10 діб, а у разі її складності - не пізніше ЗО діб з дня її надходження до суду. Питання про те, чи є конкретна справа складною, вирішується в кожному випадку окремо з огляду на її обсяг, кількість епізодів злочинної діяльності, кількість обвинувачених, особливості доказів, які належить дослідити та інші.
Передбачені ст.256 КПК України строки розгляду справи обчислюються за правилами ст.89 КПК України з дня її попереднього розгляду. Справа має призначатися в якомога коротший строк, протягом якого можна забезпечити виконання відповідних процесуальних дій та належну підготовку справи до розгляду в судовому засіданні.
При призначенні до попереднього та судового розглядів даних кримінальних справ суддями Тростянецького районного суду дотримувалися строки, передбачені ст.ст.241 та 256 КПК України.
За 1 півріччя 2010 року суддями Тростянецького району якісно, повно та всебічно проведено розгляд кримінальних справ даної категорії. Вироки по справах даної категорії в Тростянецькому районному суді протягом 1 півріччя 2010 року не скасовувалися та не змінювалися.
Принципові основи розв'язання проблеми відмежування адміністративного правопорушення від злочинів містяться в ст.9 КУпАП та ст.7 КК України.
Частина 2 ст.9 КУпАП України відмічає, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене даним кодексом, настає лише у тому випадку, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності.
Частина 2 ст.7 КК України вказує на найбільш загальний критерій відмежування проступків від злочинів - несуттєвість діянь.
Критерієм розмежування злочину від адміністративного правопорушення є розмір заподіяння шкоди, вартість предмета (об'єкта) посягань, наслідки дій або ступень суспільної небезпеки вчиненого діяння.
Відмінною особливістю дрібного хуліганства (ст.173 КУпАП України) від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян. Крім того, на відміну від кримінально караного, дрібне хуліганство, як адміністративне правопорушення, може мати вияв у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян, інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
В той час як злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Діями, що грубо порушують громадський порядок, закон визначає тільки такі, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубого порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх вік, стан здоров"я, суттєвість порушення їх інтересів, або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин враховується і при з'ясуванні наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов'язковими показниками грубого порушення громадського порядку. Для кваліфікації вчиненого хуліганства за ч.1 ст.296 КК України достатньо наявності в діях винної особи однієї з цих ознак - особливої зухвалості або виняткового цинізму.
Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що такі насильницькі дії, як побої, мордування, спричинення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, а також умисне знищення чи пошкодження майна характеризують особливу зухвалість, тобто одну із ознак грубого порушення громадського порядку. Тому хуліганство, яке супроводжується побоями або спричиненням легкого тілесного ушкодження не потребує додаткової кваліфікації.
Проте вчинення під час хуліганства більш тяжких злочинів, які за своїми ознаками і ступенем тяжкості суттєво відрізняються від хуліганства, має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за сукупністю з хуліганством.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» роз'яснено, що вирішуючи питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час вчинення хуліганських дій вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями КК, а також коли хуліганські дії містять ознаки, передбачені різними частинами ст. 296 цього Кодексу, за наявності реальної сукупності злочинів судам належить виходити із положень, встановлених у ст. 33 КК України.
Так, Тростянецьким районним судом 12.05.2010 року засуджено Василенка К.М. за ч. 1 ст.296, 122 ч. 1 та ст. 70 КК України до 2 років 6 міс. обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Частиною 2 ст.296 КК України передбачена відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб. При цьому кваліфікація хуліганства не змінюється від того, без попередньої змови чи за попередньою змовою його було вчинено. Проте, хуліганство, вчинене групою осіб, необхідно відрізняти від групового порушення громадського порядку (ст.293 КК) та масових заворушень (ст.294 КК), поскільки при масових заворушеннях дії вчиняються натовпом та супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями та інше. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а його виконавці грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку відрізняється від хуліганства, вчиненого групою осіб, відсутністю хуліганських мотивів. В такому випадку відповідальність повинна наставати за ч.2 ст.296 КК України. Тростянецьким районним судом за 1 півріччя 2010 року кримінальні справи вказаної категорії не розглядалися.
При постановленні обвинувального вироку і призначенні покарання суд завжди вирішує два основних завдання: перше - пов'язане з кваліфікацією злочину за відповідною статтею, а друге - з індивідуалізацією покарання у межах санкції статті КК, за якою кваліфіковане діяння винного. Відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Так, Тростянецьким районним судом 15.04.2009 року винесено вирок та засуджено Дуная С.В. за ч.І ст.296 КК України за те, що в ніч на 22.11.2009 року близько 1 год. 30 хв. в с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та виражаючи явну неповагу до суспільства зупинив по вулиці Мічуріна в селі Нова Ободівка біля горіхового парку у безлюдному місці неповнолітнього Хворостового А.В. Під час цього Дунай С.В. з хуліганських мотивів, що супроводжуються особливою зухвалістю, під прикриттям темноти та ховаючись за деревами, раптово вискочив до неповнолітнього Хворостового А.В. і безпричинно, навмисно наніс йому удар кулаком в обличчя та в область носа, від чого неповнолітній потерпілий впав на землю. Не припиняючи свої хуліганські дії Дунай С.В. продовжував навмисно наносити неповнолітньому чисельні удари взутими ногами в різні частини тіла і помітивши місцевого жителя, який прибіг на крики про допомогу, втік, залишивши власний велосипед та шапку на місці події.
Призначаючи покарання суд дотримався вимог ст.65 КК України та призначив покарання передбачене санкцією закону.
Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення хуліганства судом враховано ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, призначається покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Згідно з вимогами ст. 69 КК суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Тростянецьким районним судом у першому півріччі 2010 року вироків із застосуванням ст. 69 КК України не виносилися.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у кожному випадку застосування ст. 69 КК суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Відповідно до ч.1 ст. 296 КК хуліганство карається штрафом або арештом, або обмеженням волі. Але штраф, як зазначалося вище, застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Таких неповнолітніх практично немає, тому що приймають на роботу за трудовим договором, як виняток, особи, яким виповнилося 15 років і у віці до 16 років за згодою одного з батьків. Згідно зі ст. 101 КК арешт може застосовуватися лише до неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років. Обмеження волі до неповнолітніх взагалі не застосовується (ст. 61 КК).
Як основні покарання застосовуються: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк. Як додаткові —- штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
При винесенні вироків Тростянецьким районним судом враховується, що звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання. Тяжкість злочину визначається насамперед тим, до якої категорії злочинів належить вчинене винним діяння (ст. 12 КК). Тяжкість злочину потім повинна бути конкретизована з урахуванням значущості об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засобу, місця і часу його вчинення, відсутності тяжких наслідків та ін. Враховуються також, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи вчинений він у співучасті або однією особою. Підлягають обов'язковому врахуванню форма і ступінь вини, мотиви і мета злочину. Не менш важливе значення має врахування даних, що характеризують особу винного, їх можна розмежувати на чотири групи: 1) обставини, що характеризують поведінку винної особи до вчинення злочину: законослухняність, що передує вчиненню правопорушень, ставлення до праці або навчання, поведінка в побуті, заслуги перед Батьківщиною та ін.; 2) обставини, безпосередньо пов'язані з вчиненням злочину: ініціатива, готування, організація злочину, фактична роль у його вчиненні та ін.; 3) обставини, що характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину: надання допомоги потерпілому, турбота про його близьких тощо; 4) індивідуальні властивості особи: стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів, а також особливості характеру: доброта, чуйність чи озлобленість, облудність, агресивність, навички і схильності до азартних ігор, наркотиків, зловживання спиртними напоями і ін.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовами потерпілих осіб судді Тростянецького районного суду керуються відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. № 5).
Питання про розмір відшкодування моральної шкоди у справах про хуліганство Тростянецьким районний суд вирішує, в основному, залежно від характеру та тривалості страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла особа, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілої особи, необхідність лікування, вимушені зміни в її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
За вказаний період Тростянецьким районним судом окремі ухвали про
причини та умови, що сприяли вчиненню злочину та вжиття відповідних
заходів щодо їх усунення не виносились.
У Тростянецькому районному суді при розгляді кримінальних справ про хуліганство, проблемних питань не виникало.
Суддя Тростянецького районного суду Волошин І.А
_03_03.png)
