Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики застосування судом процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду
Тростянецьким районним судом Вінницької області на виконання п.2.б Розділу ІІІ плану роботи Тростянецького районного суду Вінницької області на І півріччя 2017 року проведено узагальнення судової практики застосування судом процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду.
Упродовж 2016 року Тростянецьким районним судом Вінницької області розглянуто 123 цивільних справи з ухвалення заочного рішення. Стосовно категорій розглянутих справ такий показник виглядає наступним чином: спори про право власності та інші речові права – 1, спори, що виникають із договорів – 81, з яких з договорів оренди – 45, позики, кредиту, банківського вкладу – 35, спори про не договірні зобов’язання, зокрема про відшкодування шкоди – 1, спори, що виникають із житлових правовідносин -2, з яких про виселення – 1, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення – 1, спори, що виникають із сімейних правовідносин – 36, з яких про розірвання шлюбу – 19, про стягнення аліментів – 15, про позбавлення батьківських прав – 2, спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати – 1, спори, пов’язані із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» - 1.
У цей же період відповідачами подано 50 заяв про перегляд заочного рішення, 49 з яких розглянуто: 2 заяви повернуто, у 4 – відмовлено у задоволенні, 43 заяви задоволено.
Одне з важливих завдань, яке вирішується в ході судової реформи, є підвищення ефективності правосуддя в Україні. Для прискорення розгляду і вирішення цивільних справ, отримання судового рішення і його виконання законодавець запровадив у ЦПК України 2004 року нову главу розділу ІІІ «Заочний розгляд справи».
Заочний розгляд справи є системою норм, які застосовуються при розгляді справ у суді першої інстанції, визначають порядок розгляду справ у суді першої інстанції у випадку неявки відповідача в судове засідання.
Проведення заочного розгляду цивільної справи можливе тільки за наявності певних умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, згідно ст. 224 цього кодексу умовами проведення заочного розгляду справи є:
Тобто, суд перш ніж дійти висновку про можливість проведення заочного розгляду справи, повинен дотримуватись вимог вказаної вище статті, і тільки за наявності всіх зазначених вище умов проведення такого розгляду є можливим.
Не дає підстав для ухвалення заочного рішення неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її слухання, оскільки відповідач брав участь у попередніх судових засіданнях, йому роз’яснювались його права та обов’язки, він висловлював свою думку, так само як і заява відповідача про розгляд справи за його відсутності, в якій він висловлює свою думку і ставлення до позовних вимог.
У тих випадках, де позовні вимоги пред’являються до кількох відповідачів (ч. 2 ст. 224 ЦПК України), заочний розгляд можливий у випадку неявки в судове засідання всіх, належно повідомлених, відповідачів.
При заочному розгляді справи позивач, реалізуючи принцип диспозитивності, має право змінити розмір позовних вимог, предмет або підстави позову (ч.2 ст. 32 ЦПК України). У цьому випадку суд відкладає судовий розгляд і повідомляє про це відповідача, оскільки відповідач був повідомлений про певну вимогу і проти неї захищався.
Заочний розгляд справи є своєрідним способом боротьби із зловживанням відповідачами своїми процесуальними правами та гарантією для позивача усунення причин затягування процесу з боку відповідача через усунення зловживання останнім своїми правами та дотримання строків розгляду справи.
Основною умовою проведення заочного розгляду є неявка в судове засідання належно повідомленого відповідача і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними.
Тобто суд перевіряє факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74—76 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення, якщо такі докази відсутні, то відповідачне може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розглядунемає.
На практиці досить часто виникають питання з приводу повідомлення відповідача, що слід вважати належним його повідомленням. В останній час склалась певна практика не отримувати повідомлення. Відділення поштового зв’язку не отримані судові виклики адресатами, направлені засобами пошти, лише за минуванням 30 днів повертали до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Перед суддею поставало питання чи слід вважати таку інформацію належним повідомленням. Відповідь - звичайно ні.
Порядок вручення судової повістки визначено ст.76 ЦПК України. Крім того, згідно з Правилами надання послуг поштового зв’язку, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 05.03.2009 року №270, його пунктами 99,100 передбачено вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» безпосередньо адресату, а у разі його відсутності – повнолітньому члену сім'ї за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що засвідчує родинні зв’язки з адресатом, а адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, - в порядку визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях.
Згідно п.106 наведених вище Правил на бланку повідомлення про вручення внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається зворотною адресою у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі пересилання судових повісток поштою, Правилами не передбачена можливість доставки (вручення) рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» особам за іншими адресами, зокрема житлово-експлуатаційній організації чи місцевому органу самоврядування, якщо вручення такого листа неможливе безпосередньо адресату або особам, які визначені Правилами.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом із бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше, ніж через п’ять календарних днів з дня надходження листа до об’єкта поштового зв’язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Відповідно, протягом цього періоду вживаються заходи, передбачені п.п.101, 110 Правил (доставка первинного та повторного повідомлень про надходження рекомендованого листа) та п.п.3.1.6.11, 3.1.7.3, 3.1.7.4 Порядку пересилання поштових відправлень (доставка поштового відправлення).
Згідно п.117 Правил поштові відправлення, поштові перекази повертаються об’єктами поштового зв’язку відправнику у разі його письмової згоди, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв’язку виконати обов’язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Отже причинами повернення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» є: письмова відмова від одержання та неправильно зазначена або відсутня адреса. У цих випадках рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» повертається негайно.
У випадку, коли під час доставки рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» адресата не було дома, а в його абонентську скриньку було вкладено повідомлення про надходження рекомендованого листа (повторне – відповідно до п. 110 Правил) і упродовж п’яти календарних днів адресат не з'явився за отриманням, такий лист повертається за зворотною адресою із зазначенням причини повернення «За не запитом».
Отже, зазначення причини невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» «за закінченням терміну зберігання» є щонайменше не коректним.
Окрім того, працівниками поштового зв’язку під час вручення чи повернення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» допускаються інші порушення, які не дозволяють суду визначити чи вручена судова повістка належній особі, у даному випадку відповідачеві, дату її вручення, адже від цього залежить можливість проведення судового розгляду (ч.4 ст.74 ЦПК). Таким порушеннями є несвоєчасне повернення не вручених рекомендованих листів; несвоєчасна відправка рекомендованого повідомлення про вручення листа; невірно або недостовірно зазначаються всі необхідна дані про вручення; відсутність особистого підпису та прізвища одержувача листа на повідомлення; несвоєчасне вручення рекомендованих листів.
Зазначені порушення не дають можливості суддям встановити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового розгляду, як наслідок прийняти рішення про проведення судового розгляду у встановлені строки, що не відповідає очікуванням позивача про справедливий судовий розгляд його справи упродовж розумного строку. Крім того, це призводить до неефективного та невиправданого використання бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення повідомлення громадян про виклик до суду.
Наведені вище порушення працівників поштової служби неодноразово доводились до відома керівникам відділень поштового зв’язку. Врешті, такі звернення були розглянуті, взяті до відома, та вказано поштовим відділенням дотримуватись наведеного вище Порядку.
Слід відзначити, що ситуація із врученням рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» покращилась.
Іншою проблемою встановлення факту належного повідомлення відповідача у справах за позовами про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя, виселення, втрата права користування житловим приміщення тощо є випадки зловживання з боку позивача, коли один з подружжя звертається до суду,інший, проживаючи (зареєстрований) за тією ж адресою, що і позивач, про це навіть не знає, останній отримує за відповідача усю судову документацію, усі судові виклики, і суд проводить заочний розгляд, а відповідач - дізнається про наявність судового рішення вже через тривалий час, коли щонайменше отримує судове рішення або виклик до державного виконавця.
Такі випадки встановлюються під час судового засідання детальним опитуванням позивача. Тому, прийняття суддею рішення про відкладення судового розгляду у зв’язку з неявкою відповідача чи ухвалення про проведення заочного розгляду відбувається після перевірки описаних вище обставин.
Крім того, слід врахувати, що відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, викликається, в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Друкований орган, в якому розміщуються відповідні оголошення, визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 9, 10 ст. 74 ЦПК).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. № 52
затверджено Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме. Відповідно до вказаного Порядку, оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків. Цією ж постановою визначено у2006 р. друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються зазначені оголошення, газету «Урядовий кур’єр».
У випадку, якщо суд встановить, що відомості про належне повідомлення відповідача відсутні, провадження у справі відкладається відповідно до п. 1ч.1 ст. 169 ЦПК.
За наявності усіх необхідних умов, суд згідно ст. 225 ЦПК України за результатами заочного розгляду справи постановляє ухвалу. Такі ухвали судді Тростянецького районного суду постановляють на місці із занесенням до журналу судового засідання, без видалення до нарадчої кімнати. Цивільний процесуальний кодекс України не містить вимоги щодо винесення таких ухвал у нарадчій кімнаті.
Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими Главою 8.
Інше питання, яке постає перед судом – яким чином суд повинен встановити поважність причин неявки відповідача, якщо особа не з’явилась в судове засідання, не надіслала суду жодного повідомлення? Це питання буде вирішене, лише якщо відповідач оскаржить заочне рішення. А до цього часу заочний порядок розгляду справи виключається у разі відсутності відповідача з причин, повідомлених ним суду та які судом визнано поважними.
За наявності усіх необхідних умов для проведення заочного розгляду справи суд роз’яснює позивачу його право на розгляд справи в порядку заочного провадження. Позивач повинен знати та зрозуміти, що в часі він економить, начебто на процесі розгляду, але потім час вступу рішення в законну силу може бути досить тривалим через зловживання відповідача своїми правами. Разом з тим позивачу має бути роз’яснено про його право на розгляд справи в звичайному порядку і при цьому його згода на розгляд справи за відсутності відповідача є одночасно відмовою від частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами, зокрема, щодо неможливості зміни позивачем предмета або підстави позову та зміни розміру позовних вимог. Якщо ж позивач реалізує ці права, то у такому випадку суд відкладає судовий розгляд на підставі ч. 3 ст. 224 ЦПК для повідомлення про це відповідача.
Не допускається заочний розгляд справи, коли його заперечує позивач (ч. 1 ст. 224 ЦПК України). Якщо позивач не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження, то суд відкладає розгляд справи та направляє відповідачу, який не з’явився, повідомлення про час і місце нового судового розгляду.
Відповідно до ст. 227 ЦПК України відповідачам, які не з’явилися до судового засідання, надсилається копія заочного рішення рекомендованим листом з повідомленням не пізніш як за п’ять днів з дня його оголошення.
Цивільним процесуальним кодексом України визначений спеціальний порядок оскарження відповідачем заочного рішення, а саме заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Строк подачі такої заяви встановлений у десять днів з дня отримання копії заочного рішення (ст. 228 ЦПК України). Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення визначенні ст. 229 цього Кодексу. Для позивача спеціального порядку не встановлено, він оскаржує заочне рішення суду в загальному порядку, тобто протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а у разі його відсутності під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення ст. 121 ЦПК України. Уразі визнання такої заяви неподаною і повернення її заявникові законом не передбачено оскарження такої ухвали в апеляційному порядку відповідно до ст. 293 ЦПК України. Вказаною нормою передбачено лише можливість оскарження ухвали про повернення заяви заявникові та про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
У такому випадку відповідач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку лише після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч. 4 ст. 231 ЦПК) або ж у випадку ухвалення повторного заочного рішення (ч. 3 ст. 232 ЦПК), сама ухвала залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення в апеляційному порядку не оскаржується, оскільки також, оскарження такої ухвали ст. 293 ЦПК непередбачено.
Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви. Строк розгляду такої заяви встановлений протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження (ст. 230 ЦПК). Відповідно до норм ст. 231 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, повідомлених належним чином про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 231 ЦПК в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку.
Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У справі за позовом К. до ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» про розірвання договору оренди землі Тростянецьким районним судом Вінницької області 09.03.2016 року ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено повністю. Представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, повідомлений був своєчасно та належним чином про час та місце кожного судового засідання, заяви про розгляд справи у його відсутності не надіслав. Тому не знайшов підстав для чергового відкладення судового розгляду та за згодою представника позивача ухвалив проводити заочний розгляд справи.
18.03.2016 року відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення. Мотивував її тим, що представник не міг бути присутнім в судовому засіданні у зв’язку з відрядженням до іншого населеного пункту з питань представництва інтересів підприємства. Крім того, вказував на те, що судом досліджені не всі фактичні обставини та докази, якими володіє позивач.
04.05.2016 року заяву ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» про перегляд заочного рішення від 09.03.2016 року у справі за позовом К. про розірвання договору оренди землі суд залишив без задоволення. Своє рішення суд мотивував тим, що заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження, судом при розгляді справи було досліджено належним чином всі докази та дано правову оцінку всім обставинам справи. У своїй ухвалі суд вказав на те, що вона окремому оскарженню не підлягає, а заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
16.05.2016 року відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду від 09.03.2016 року.
05.09.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області скасувала, у задоволенні позову К. відмовила.
Скасовуючи заочне рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що ухвалюючи заочне рішення суд визнав доведеним факт несплати відповідачем орендної плати позивачу з 2010 року по 2015 роки, пославшись лише на доводи позовної заяви, при цьому залишив поза увагою, що жодним наявним у справі доказом ця обставина не підтверджена, ні позивачка, ні її представник до суду не з’явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, відповідно як свідки судом не допитувались, а відтак підстав ухвалювати заочне рішення про задоволення позову не мав.
На рішення Апеляційного суду Вінницької області позивачем та її представником була внесена касаційна скарга, за результатами розгляду якої суд касаційної інстанції рішення Апеляційного суду Вінницької області від 05.09.2016 року скасував, заочне рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.03.2016 року залишив в силі.
У іншій справі за позовом С. до ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» про розірвання договору оренди землі, відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення суду. Однак, ухвалою від 16.06.2016 року вказану заяву суд залишив без руху у зв’язку з її невідповідністю вимогам ст.121 ЦПК України – заявником до заяви не було долучено документу, що підтверджує сплату ним судового збору. Відповідачем недоліки заяви не були усунуті, судовий збір не сплачено, а тому 05.07.2017 року ухвалою заяву про перегляд заочного рішення було повернуто заявнику. В апеляційному та касаційному порядку справа не переглядалась.
Інший приклад. 18.10.2016 року у справі за позовом В. до Б. про стягнення аліментів на утримання дитини суд ухвалив заочне рішення про задоволення позову. Відповідач до суду повторно не з'явився. Згідно матеріалів справи перша повістка повернулась до суду із відміткою адресат вибув. Рекомендоване повідомлення про вручення другої повістки до суду не повернулось. До матеріалів справи було долучено витяг з автоматизованої системи документообігу суду, реєстру вихідної документації, згідно якої вбачається, що рекомендований лист на ім’я відповідача йому був судом своєчасно направлений.30.03.2017 року відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення, мотивуючи тим, що повістки не отримував, оскільки перебував за межами держави. Така заява судом була задоволена, заочне рішення скасовано, справа призначена до судового розгляду. Суд погодився з доводами, викладеними у заяві про перегляд.
Ухвалою від 19.10.2016 року було задоволено заяву Л. про перегляд заочного рішення від 22.02.2016 року у справі про стягнення з нього на користь Л. на утримання неповнолітнього сина аліментів в частці від доходу батька. Суд врахував доводи заявника та докази, додані на їх підтвердження про те, що заявник має на утриманні крім спільної з позивачем дитиною ще четверо дітей від іншого шлюбу, не працює, а тому з нього аліменти слід стягувати у твердій грошовій сумі. Під час нового судового розгляду позивач до початку розгляду справи по суті змінила розмір позовних вимог – просила стягнути аліменти в твердій грошовій суті, про що подала відповідну заяву. Відповідач у судові засідання продовжував не з’являтись, позивач заперечувала проти заочного судового розгляду. Зрештою, після двох неявок відповідача в судове засідання без поважних причин, із підтвердженням отриманням ним судових повісток, копії заяви про зміну позовних вимог суд ухвалив рішення в загальному порядку про задоволення позову. Вказане рішення відповідачем не було оскаржене.
Інститут заочного розгляду справи у цивільному судочинстві існує понад десять років. Однак, попри це як у практикуючих юристів, так і суддів виникають проблемні питання, пов’язані із заочним розглядом справи, які впродовж останніх років не знайшли свого законодавчого вирішення. Тільки шляхом законодавчого удосконалення процедури заочного розгляду можна вирішити питання такі, як наприклад, порядок набуття заочним рішення законної сили.
Відповідно до ст. 233 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим кодексом. Тобто, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 цього Кодексу).
Іншими словами заочне рішення вступає в законну силу з моменту вручення. Однак виникає питання що вважати моментом вручення та ознайомленням відповідача з рішенням суду, та з якого часу обраховувати такий строк у тому випадку, коли рекомендовані відправлення, як і напередодні судові повістки, не були доставлені відповідачеві, або ж його виклик здійснювався через друковані засоби інформації, та у випадку, коли про прийняте заочне рішення слід надрукувати у газеті, а позивач через скрутне матеріальне становище не має змоги оплатити таке оголошення, та кошторисом суду не передбачено видатки на вчинення таких дій судом?
У будь-якому випадку відсутність законодавчого врегулювання цих проблемних питань не означає для суду, що заочне рішення не буде направлено відповідачу. Суд вживає всіх заходів до того аби у відповідності до норм Цивільного процесуального кодексу України були дотримані як права відповідача на отримання ним заочного рішення суду та його оскарження, так і права позивача на отримання заочного рішення, яке набуло законної сили. Зокрема, у разі неповернення до суду рекомендованого відправлення про вручення заочного рішення, повернення його без підпису та прізвища адресата, суд повторно направляє таке повідомлення. Дата вручення чи невручення з повідомленням причин цього, вказана відділенням поштового зв’язку, яке здійснює вручення такого відправлення є початком перебігу строків, передбачених ч.2 ст. 228, 233 ЦПК України.
Узагальненням встановлено, що після скасування попереднього заочного рішення повторні заочні рішення у аналізуємий період у суді не ухвалювали.
Висновки і пропозиції:
Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що судді переважно дотримують процесуального законодавства при ухваленні заочних рішень, їх перегляді за заявою відповідача.
З метою забезпечення ухвалення законного та обґрунтованого рішення та усунення недоліків, слід:
- проводити попередні судові засідання для забезпечення належної підготовки справи до судового розгляду;
- повно і всебічно з'ясовувати не тільки фактичні обставини справи, а й процесуальні аспекти – добросовісність відповідача, а подекуди позивача в отриманні судових викликів та документів;
- виконувати вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України щодо роз'яснення особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджати сторони про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти у здійсненні їхніх прав.
Узагальнення обговорити на нараді судді з метою вивчення та удосконалення судової практики.
Суддя Тростянецького районного суду
Вінницької області І.А. Волошин
Вик. помічник судді
Ю.В. Денисюк
_03_03.png)
